Турулунґ
Деякі документи
Версія для друку
Посилай адресу через e-mail
Община знаходиться на рівнині Уґочя, на злитті річки Турц з рікою Тур, на 25 кілометрової відстані на північному-сході від центру повіту, через яку проходить важливий автодорожній шлях Е 81. Три населені пункти утворюють адміністративну одиницю: Турулунґ, Драґушень та Турулунґ-Вій. Населення становить 3845 жителів визнали себе у пропорції 55,34% угорською національністю, 31,88% румунською, рроми 9,1%, німці та шваби 3,56% і у малій кількості тут проживають і українці.
Турулунґ є центром общини і найбільшою з поміж населених пунктів (2431 жителів у 2002 році). Населений пункт відомий ще з 1216 року, коли був згаданий у Католицькому Реєстрі у Орадя, як належний до графства Сату-Маре. Напад татар з 1214 року знищив населення села, але життя скоро повернулося до нього. Після багатьох власників, наприкінці XIVстоліття воно стало власністю родини Переньї через королівську дарчу. Та сама родина буде просити і доб’ється приєднання села до графства Уґочя. До ліквідації графства, Турулунґ залишається його складовою частиною. Родина Переньї зберегла це село у своїх володіннях протягом багатьох століть, оскільки була важливою родиною середньовічної Угорщини, а її члени наслідували звання графів в Уґочя. Замок, який знаходився у центрі села належав тій же родині.
Документи XIV століття згадують що Турулунґ є процвітаючим селом, з великою кількістю населення, але повторні напади, які відбулися у наступних століттях (поляків, турків, татар, війна незалежності Франциска Ракоці ІІ) та неминучі епідемії після цих нападів знищили населення. Замість померлих, тут інфільтрувалися русини, а пізніше у населеному пункті були колонізовані і шваби. У XIX столітті появилася і ізраїльська громада, її висока чисельність доведена тим, що наприкінці XIX століття у селі існує синагога. Дана громада зникла повністю після депортацій під час Другої Світової Війни. На початку XX століття значна частина населення обрала шлях еміграції до Америки, дуже багато з них там і осіли, а ті, які повернулися скупляли землі за великі гроші, яких привезли (і яких потім втратили через кілька десятиріч під час колективізації).
Світові війни, особливо друга потрясли життя населеного пункту. Тут, поблизу села навіть відбулася невеличка битва, артилерійський вогонь спричинив пошкодження багатьох будинків, серед яких і римо-католицька церква, а пізніше наслідувала депортація німецького населення до Радянського Союзу.
Найбільш помітною будівлею є замок родини Переньї, яка сьогодні належить школі населеного пункту. Один панський двір вже був описаний у XIV-XVI століттях (тут проїжджав і описав панський двір відомий турецький хронік Евлія Челебі), але сучасна будівля, з елементами романтичної архітектури датовані пізнішим періодом. Поверх був побудований приблизно у XIXстолітті графами Гессенштейн, які викупили замок у родини Переньї. З поміж церков, найбільш важливою є римо-католицька, побудована за підтримкою родини Переньї між 1814 – 1827 років, з назвою Успіня Матері Божої. Також можна відвідувати протестантська церква, з дерев’яною вежею, яка датована з XVIII століття, греко-католицька церква з храмом Святого Ґеорґія, яка була побудована між 1868 та 1903 роками. По дорозі до Турулунґ-Вій, на горбі знаходиться Каплиця Донат, яка побудована швабською громадою у 1850 році. Особливою частиною середини каплиці обертаюча капличка. Каплиця Святого Іонана Непомука знаходиться біля подвір’я Шандора Тепфенгарта, точна дата будування невідома, але у 1853 році вже існувала.
Община відома у повіті завдяки тому, що тут народився сучасний римо-католицький єпископ Сату-Маре, Пал Рейзер (1943-2002, на домі, у якому народився встановлена пам’ятна дошка) та Єно Шонберґер.
Турулунґ є центром общини і найбільшою з поміж населених пунктів (2431 жителів у 2002 році). Населений пункт відомий ще з 1216 року, коли був згаданий у Католицькому Реєстрі у Орадя, як належний до графства Сату-Маре. Напад татар з 1214 року знищив населення села, але життя скоро повернулося до нього. Після багатьох власників, наприкінці XIVстоліття воно стало власністю родини Переньї через королівську дарчу. Та сама родина буде просити і доб’ється приєднання села до графства Уґочя. До ліквідації графства, Турулунґ залишається його складовою частиною. Родина Переньї зберегла це село у своїх володіннях протягом багатьох століть, оскільки була важливою родиною середньовічної Угорщини, а її члени наслідували звання графів в Уґочя. Замок, який знаходився у центрі села належав тій же родині.
Документи XIV століття згадують що Турулунґ є процвітаючим селом, з великою кількістю населення, але повторні напади, які відбулися у наступних століттях (поляків, турків, татар, війна незалежності Франциска Ракоці ІІ) та неминучі епідемії після цих нападів знищили населення. Замість померлих, тут інфільтрувалися русини, а пізніше у населеному пункті були колонізовані і шваби. У XIX столітті появилася і ізраїльська громада, її висока чисельність доведена тим, що наприкінці XIX століття у селі існує синагога. Дана громада зникла повністю після депортацій під час Другої Світової Війни. На початку XX століття значна частина населення обрала шлях еміграції до Америки, дуже багато з них там і осіли, а ті, які повернулися скупляли землі за великі гроші, яких привезли (і яких потім втратили через кілька десятиріч під час колективізації).
Світові війни, особливо друга потрясли життя населеного пункту. Тут, поблизу села навіть відбулася невеличка битва, артилерійський вогонь спричинив пошкодження багатьох будинків, серед яких і римо-католицька церква, а пізніше наслідувала депортація німецького населення до Радянського Союзу.
Найбільш помітною будівлею є замок родини Переньї, яка сьогодні належить школі населеного пункту. Один панський двір вже був описаний у XIV-XVI століттях (тут проїжджав і описав панський двір відомий турецький хронік Евлія Челебі), але сучасна будівля, з елементами романтичної архітектури датовані пізнішим періодом. Поверх був побудований приблизно у XIXстолітті графами Гессенштейн, які викупили замок у родини Переньї. З поміж церков, найбільш важливою є римо-католицька, побудована за підтримкою родини Переньї між 1814 – 1827 років, з назвою Успіня Матері Божої. Також можна відвідувати протестантська церква, з дерев’яною вежею, яка датована з XVIII століття, греко-католицька церква з храмом Святого Ґеорґія, яка була побудована між 1868 та 1903 роками. По дорозі до Турулунґ-Вій, на горбі знаходиться Каплиця Донат, яка побудована швабською громадою у 1850 році. Особливою частиною середини каплиці обертаюча капличка. Каплиця Святого Іонана Непомука знаходиться біля подвір’я Шандора Тепфенгарта, точна дата будування невідома, але у 1853 році вже існувала.
Община відома у повіті завдяки тому, що тут народився сучасний римо-католицький єпископ Сату-Маре, Пал Рейзер (1943-2002, на домі, у якому народився встановлена пам’ятна дошка) та Єно Шонберґер.
