Королево

KorolevoНаселений пункт знаходиться на долині Тиси, на 10 кілометрову відстань від міста Виноградів, у вражаючому пейзажі, якого домінує виноградні висоти Виноградова та гір Оаш.
Згідно з переписом населення від 2001 року у Королево проживають 8147 жителів, з яких 93,7% визнали себе українського походження, а 6,3% угорського походження. Українське населення належить до греко-католицького віро сповідування в той час, коли з поміж угорців більшість з них римо-католики (5,6% з загального населення) та менша частина сповідує протестантську віру (0,7% з загального населення).
Історія населеного пункту визначена існуванням поблизу нього замка Ньолаб, який був регіональним важливим центром протягом всього середньовічного періоду. Замок, був центром королівського лісового володіння у регіоні, був побудований на місці мисливської королівської резиденції, яка вперше згадується документально у 1262 році під назвою domus regalis (королівський дім). У 1272 році, село яке знаходилося у підніжжі замка, було населене королівськими гостями німецького походження, появляється у документах як Felszasz. Пізніше, йому присвоюється назва Királyháza, яка може появитися у різних видозмінених формах у документах латинською мовою: Kyralhaza (1355), Kiralhoza, Kiraly Haza.
Будучи населеним королівськими гостями, село мало привілейований статус ще за часів короля Стефана V-го. Жителі все-таки мали певні зобов’язання, з поміж яких найбільш важливим було забезпечення замку Ньолаб вином. У 1378 році, Королево, разом з володінням Ньолаб були подаровані королем дворянській родині Драгошешть, яка вже не признає привілейований характер поселення. Внаслідок цього, населення німецького походження надає перевагу поступовому покиданню села, до їхнього повного зникнення у XVI столітті. На їхньому місці Драгошешті підтримує оселення у регіоні українського населення.
У 1405 році, володіння Ньолаб, яке включало в собі і населений пункт Королево, входять до власності родини Переньї, із-за відсутності прямих нащадків родини Драгошешть. Через короткий період часу, одна з бічних гілок родини Драгошешть, представлена Балком, вимагає відновлення права на спадок  над володінням, викликаючи таким чином довготривалий юридичний спір з родиною Переньї. В кінцевому результаті, право власності віддається родині Переньї, яка залишається основним володарем у регіоні до початку XX століття.
Населений пункт сильно постраждав у 1657 році від втручання у регіоні польського війська, яке було переслідуване військом князя Георге Ракоці ІІ-м, а на 4 роки пізніше нападами турецьких військ, які намагалися підкорити замок Ньолаб. Останній напад татарської орди, яка відбулася у 1717 році, привели до сильних руйнувань села, а 58 жителів були взяті у полон.
У XIXстолітті, Королеву присвоєний герб. Поле герба містить з одніє та другої сторони щита, малюнки одного замка та однієї каплиці, а по середині один голуб, як символ Святого Духа, та одна риба, як символ багатства.
У новітній історії та сучасному періоді, у населеному пункті існували, окрім українців та угорців, сильні єврейські та чеські громади. У 1920 році, їхня кількість досягала 437, відповідно 208 осіб.
Населений пункт Королево є багатим у цінних туристичних об’єктах історичних пам’яток: руїни замку Ньолаб, замок родини Переньї, римо-католицька церква, греко-католицька та протестантська церкви.



Пам’ятки

Археологія

Церкви