Кількість населення становить 3112 жителів, з яких 98% є угорцями, та 2% українцями. Половина населення є кальвіністського віросповідання, а друга половина греко-католицького віросповідання.
Перша згадка села є від 1332 року у реєстрах папських податків. Населений пункт був у власності родини Гут-Келед, яка була гілкою родини Кун Рожалі. За відсутності нащадків, родина зникла протягом XVII століття, і таким чином село стало володінням родини Баркоці, а на початку XVIII століття, через шлюб, перейшло до родини Каролі. Село було спалене у червні 1657 року, під час мстивого походу польської армії проти князя Трансільванії Георгія Ракоці ІІ. Село відоме тим, що тут відбулися останні законодавчі збори румунських та угорських селян, які брали участь у війні, які були організовані від 11 до 18 лютого 1711 року. Княз Франциск Ракоці ІІ-й звідси вирушив до Польщі, щоб не повертатися більше до країни, внаслідок укладеного перемир’я.
Село було спалене знову у 1717 році татарами, і з цієї нагоди, замок, який знаходився на окраїні був зруйнований і у подальшому не був вже відновлений.
Туристичні об’єктиви: готична протестантська церква та курія Желинскі (19 ст.).