Фанчікове
Деякі документи
Версія для друку
Посилай адресу через e-mail
Село Фанчікове нараховує 2209 жителів, воно розташовани на правому березі Тиси, на відстані лише в 8 км від Виноградова, на дорозі, яка з'єднує місто Ужгород з райцентром.
Місцева легенда пов'язує назву села Фанчікове з королем Матяшом Корвіном. Говориться, що король подорожував по країні, одягнутим у звичайнoму одязі, без дворян, щоб безпосередньо побачити і зрозуміти проблеми жителів.
Під час цих подорожий в лісі Угочі, Матяш на березі річки побачив красиву дівчину, яка прала одяг
Між цими двома народилася історія любові, яка тривала до тих пір, коки король був змушений повернутися до виконання своїх обов'язків.
При розлученні, Матяш подарував дівчині по імені Фанні, землю в цьому районі. село яке виросло на цих землях взяло ім'я дівчини у ласкавій формі ( на угорській мові, Fancsika).
З історичної точки зору , реальна основа різна, а походження назви села можна прослідити з досить великою точністю від першого власника, Францискa, який покинув цей район на початку XIV століття, щоб перейти в Біхор.
Мартін, власник села після розподілу у 1303 р є прадідом найбільш благородних сімей цього району, з яких самою знаменитою є сім'я Fancsikai. (Фанчіскай)
Через деякий час село стає типовим прикладом для сіл, населених дрібними дворянами: крiпаків більше не існує, а маєток у XVI столітті поділяється більш між 20- ма дворянськими сімями..
Починаючи з 1717 року, під час вторгнення татар, 50 чоловік Фанчікова були захоплені у полон, і лише 26 з них повернулися додому
За урбаріальною конскрипцією під час правління Марії Терезіі, у вісімнадцятому столітті, в селі поряд з місцевою знаттю, знову поселяються кріпаки.
Після Другої світової війни,Фанчікове, як і весь регіон Закарпаття входить до складу СРСР.
У липні 1945 р., 81 житель села був відправлений у трудові табори в різні місцевості. Їхня доля не відома нікому, тому що жодин із 81 чол., не повернувся додому.
Церква у селі існує ще з XIV століття, і реформатською стає після 1560 року.
Сьогодні в селі нараховуються чотири церкви : православна, греко-католицька (культ якої знову відновився після 1990 року), реформатська та римсько-католицька. Будівлі церков, на жаль, не зберегли первісну форму.
Місцева легенда пов'язує назву села Фанчікове з королем Матяшом Корвіном. Говориться, що король подорожував по країні, одягнутим у звичайнoму одязі, без дворян, щоб безпосередньо побачити і зрозуміти проблеми жителів.
Під час цих подорожий в лісі Угочі, Матяш на березі річки побачив красиву дівчину, яка прала одяг
Між цими двома народилася історія любові, яка тривала до тих пір, коки король був змушений повернутися до виконання своїх обов'язків.
При розлученні, Матяш подарував дівчині по імені Фанні, землю в цьому районі. село яке виросло на цих землях взяло ім'я дівчини у ласкавій формі ( на угорській мові, Fancsika).
З історичної точки зору , реальна основа різна, а походження назви села можна прослідити з досить великою точністю від першого власника, Францискa, який покинув цей район на початку XIV століття, щоб перейти в Біхор.
Мартін, власник села після розподілу у 1303 р є прадідом найбільш благородних сімей цього району, з яких самою знаменитою є сім'я Fancsikai. (Фанчіскай)
Через деякий час село стає типовим прикладом для сіл, населених дрібними дворянами: крiпаків більше не існує, а маєток у XVI столітті поділяється більш між 20- ма дворянськими сімями..
Починаючи з 1717 року, під час вторгнення татар, 50 чоловік Фанчікова були захоплені у полон, і лише 26 з них повернулися додому
За урбаріальною конскрипцією під час правління Марії Терезіі, у вісімнадцятому столітті, в селі поряд з місцевою знаттю, знову поселяються кріпаки.
Після Другої світової війни,Фанчікове, як і весь регіон Закарпаття входить до складу СРСР.
У липні 1945 р., 81 житель села був відправлений у трудові табори в різні місцевості. Їхня доля не відома нікому, тому що жодин із 81 чол., не повернувся додому.
Церква у селі існує ще з XIV століття, і реформатською стає після 1560 року.
Сьогодні в селі нараховуються чотири церкви : православна, греко-католицька (культ якої знову відновився після 1990 року), реформатська та римсько-католицька. Будівлі церков, на жаль, не зберегли первісну форму.
