Герца Міка
Деякі документи
Версія для друку
Посилай адресу через e-mail
Розміщена у східній частині регіону Уґочя, на підніжжі холмів Пална та Фрасін, населений пункт Герца Міка має по сусідству на сході Келінешть Оаш, Лекінца та Кока, на південному-заході з Лівада та Турулунґ-Вії, на сході з Герца Маре, на півночі з Кемерзана.
З поміж топонімів місцевості згадуємо: Пална, Фрасін, долина Шуґатаґ, Урсоюл, Аскуціта, Четацяуа, Дялул Пустіу.
Найбільш давні документальні згадки населеного пункту Герца датовані 1342 року (Gerche), 1393 року (Gerch, Geerche Maior et Minor). У 1405 році населений пункт появляється під назвою Верхня Герца (Felsewgercze). Також цим роком датований документ угоди монастиря з Лелес (нині Словаччина), завдяки якому Переньі Петер отримує замок Ньолаб з володіннями Турулунг та тими двома румунськими Герцами (Geerche Wolachalis).
У 1567 році згадується воєвод, який очолював село, ситуація яка продовжує існувати і у XVIII столітті, коли у 1723 році були згадані Філіп Фотю та Теодор Турчь, як воєводи Герца Міка.
Про їхню роль у житті села маємо вражаюче свідчення 78-річного Тамаша Штреангу, яке датується 1940 роком: „Батько-батька, Шрангу Мнігай Великий, був воєводом, він витягнув Д’єрца (Герца) Мніка від граів, тому що було графів. Він виводив кріпаків, щоб працювали у панів”.
У 1748 році, Герца Міка мала 37 осіб платників податків, відстаючи від Герца Маре на 92 осіб. В кінці XVIII століття (1792) у Герца Міка проживали 588 осіб.
З поміж топонімів місцевості згадуємо: Пална, Фрасін, долина Шуґатаґ, Урсоюл, Аскуціта, Четацяуа, Дялул Пустіу.
Найбільш давні документальні згадки населеного пункту Герца датовані 1342 року (Gerche), 1393 року (Gerch, Geerche Maior et Minor). У 1405 році населений пункт появляється під назвою Верхня Герца (Felsewgercze). Також цим роком датований документ угоди монастиря з Лелес (нині Словаччина), завдяки якому Переньі Петер отримує замок Ньолаб з володіннями Турулунг та тими двома румунськими Герцами (Geerche Wolachalis).
У 1567 році згадується воєвод, який очолював село, ситуація яка продовжує існувати і у XVIII столітті, коли у 1723 році були згадані Філіп Фотю та Теодор Турчь, як воєводи Герца Міка.
Про їхню роль у житті села маємо вражаюче свідчення 78-річного Тамаша Штреангу, яке датується 1940 роком: „Батько-батька, Шрангу Мнігай Великий, був воєводом, він витягнув Д’єрца (Герца) Мніка від граів, тому що було графів. Він виводив кріпаків, щоб працювали у панів”.
У 1748 році, Герца Міка мала 37 осіб платників податків, відстаючи від Герца Маре на 92 осіб. В кінці XVIII століття (1792) у Герца Міка проживали 588 осіб.
